Вісник Національного технічного університету «ХПІ». Серія: Автомобіле- та тракторобудування

ОБҐРУНТУВАННЯ ТАКТИКО-ТЕХНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ДОДАТКОВОЇ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ УСТАНОВКИ ПРИ МОДЕРНІЗАЦІЇ АЕРОДРОМНОГО БАГАТОЦІЛЬОВОГО КОНДИЦІОНЕРА АМК-24/56-131

2023-12-20T18:56:16+02:00

В роботі розглянуті варіанти переобладнання аеродромного багатоцільового кондиціонера АМК-24/56,
змонтованого на шасі автомобіля ЗІЛ-131Н. Існуючі підходи з оцінювання якості заміни енергетичних установок
передбачають їх використання в якості основного силового агрегату, який забезпечує рух транспортного засобу.
Оскільки підлягала заміні додаткова енергетична установка аеродромного багатоцільового кондиціонера, яка не
застосовується для забезпечення руху автомобільного шасі, було запропоновано експертну методику
багатокритеріального оцінювання якості заміни силового агрегату на основі системного підходу та застосування
теорії нечітких множин. За результатами виконаного аналізу для модернізації АМК 24/56-131 було обрано двигун
Mercedes-Benz OM364.

ПОВНОПРИВІДНІ ВАНТАЖНІ АВТОМОБІЛІ: ПРОБЛЕМИ ТА РІШЕННЯ

2023-12-20T19:08:28+02:00

В статті обґрунтована актуальність для України забезпечення функціональної стабільності повнопривідних
вантажних автомобілів. Сформульовані методичні основи рішення нових проблем їх використання при змінних
параметрах стану та умов роботи. В Україні, як загалом і у світі, стала очевидною тенденція переходу і зростання
питомої частки у загальному автопарку повнопривідних вантажних автомобілів для комунальної, будівельної,
військової та інших сфер. Дані автомобілі експлуатуються в основному на ґрунтових дорогах у важких
кліматичних умовах за відсутності стаціонарних баз технічного обслуговування і ремонту. Для цих автомобілів
необхідно виконання теоретичних досліджень та практичних рекомендацій у напрямку забезпечення їх
функціональної стабільності. Нові проблеми повнопривідних вантажних автомобілів, що необхідно вирішити:
розроблення алгоритму функціональної стабільності; підвищення стійкості, керованості і маневреності;
динамічна стабілізація, що базується на аналізі прискорення їх руху; обґрунтування методу оцінювання
роботоздатності за змінних параметрів стану; розроблення методології оцінки функціональної точності.

МОДЕЛЮВАННЯ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ МІСТА ТА ВИЯВЛЕННЯ КОНКУРЕНТНИХ МАРШРУТІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМ

2023-12-20T19:18:53+02:00

В статті наведено концептуальний підхід до моделювання управління дорожнім рухом міста та виявлення
конкурентних маршрутів за допомогою інтелектуальних транспортних систем. Обґрунтовується ідея про те, що
моделювання дорожнього руху в транспортних потоках, яке враховує поведінку кожного окремого транспортного
засобу, забезпечує найбільш перевірені результати моделювання конкретних перехресть в режимі реального часу
для УДР міста. Запропонована методика розробки алгоритму виявлення конкурентних маршрутів, згідно з яким
користувачі вибирають оптимальний маршрут. Показано, що методика будується на статистичному взаємозвʼязку
між показниками маршрутів та допомагає найбільш точно розрахувати попит на впровадження і вдосконалення
транспортної мережі з наступними змінами в її роботі. Розглянуто перерозподіл транспортних потоків для
виявлення конкурентних маршрутів у транспортних коридорах та вплив значень випадкових величин на
показники маршруту. Доведено, що для опису процесів, що відбуваються в транспортному коридорі,
найважливіше значення має вірогідність опису розподілу інтервалів між транспортними засобами, що входять до
мережі. Типовим розподілом, що застосовується для цих цілей, є експонентний розподіл. Зроблено висновок, що
модель мікрорівня для розрахунку режимів руху ТЗ повинна відповідати тим вимогам, які необхідні для
вирішення завдання моделювання УДР міста та виявлення конкурентних маршрутів за допомогою ІТС. Для цих
умов характерні значні коливання режимів руху транспортних засобів, зупинки на регульованих перетинах і в
заторах, зміна смуги та траєкторії руху, що значно впливає на алгоритм знаходження конкурентного маршруту в
транспортному коридорі.

МОДЕЛЮВАННЯ РЕСУРСУ ГАЛЬМІВНИХ МЕХАНІЗМІВ ЛЕГКОВИХ АВТОМОБІЛІВ ЗА ВІДНОСНИМ ЗНОСОМ ЇХ ФРИКЦІЙНИХ ПОВЕРХОНЬ

2023-12-20T19:27:29+02:00

В роботі розглядається процес зношування фрикційних поверхонь дискових гальм з урахуванням їх
конструктивних параметрів, коефіцієнта зносостійкості матеріалів, початкової швидкості гальмування
автомобіля, величини пробігу та його гальмівного шляху за цей період, за якими проводиться оцінка ресурсу
гальмівних механізмів.
Для цього використано системний підхід, раціональне поєднання експериментальних досліджень та аналізу
відомих теоретичних наукових результатів І.В. Крагельського з теорії тертя й зношування.
Відомо, що для оцінки ресурсу гальмівних механізмів автотранспорту важливо встановити величину
допустимого зношування поверхонь тертя, що утворюють фрикційний контакт.
Авторами встановлено закономірність зміни зносу поверхонь тертя дискових гальмівних механізмів від
радіуса тертя, кінематичного радіуса кочення колеса, величини приводного тиску і гальмівного шляху автомобіля.
Важливим для оцінки ресурсу гальмівних механізмів легкових автомобілів, що знаходяться в експлуатації, є
встановлення допустимого відносного зносу окремих деталей і спряжень гальмівних механізмів. Оскільки
найбільш відповідальна частина гальмівної системи автомобіля, якою є гальмівний механізм, працює в різних
умовах зношування, то встановлення відносного зносу спряжених деталей, що утворюють тертя, в залежності від
зміни його геометричних параметрів і режимів роботи під час експлуатації є актуальною задачею.
Надано прогнозну оцінку ресурсу гальмівних механізмів передньої та задньої осей легкових автомобілів, яку
пропонується проводити за показником відносного зносу поверхонь тертя. Показано на прикладі легкових
автомобілів Chevrolet Aveo, що відносний знос гальм передньої осі є максимальним та коливається в межах 22,5-
26,1%, тоді, як відносний знос гальм задньої осі становить 21,0–22,5%. Ресурс гальмівного диску більший за
ресурс фрикційної накладки у 4,44 рази, тоді, як для задньої осі цей показник становить 4,76.

ОБҐРУНТУВАННЯ КОНСТРУКЦІЙНОГО ВИБОРУ СИЛОВОЇ УСТАНОВКИ ЕЛЕКТРОТРАКТОРА

2023-12-20T19:39:53+02:00

Технічно обґрунтовано вибір електричного двигуна та конструкційної схеми силової установки при побудові електротрактору малого тягового класу. Використано методику, яка дозволила проаналізувати існуючі електричні двигуни, що використовуються в електричних приводах суміжних галузей промисловості, а також виконано технічне обґрунтування схемного рішення силової установки електричного трактора. Результатом є обґрунтований вибір синхронного двигуна з постійними магнітами, синхронного реактивного двигуна та асинхронного двигуна, як тих що доцільно впроваджувати в електротрактор. Практична значимість роботи
полягає у технічному обґрунтуванні вибору схемного рішення для формування електричної силової установки для малопотужних тракторів.

ОСОБЛИВОСТІ ТЯГОВОГО РОЗРАХУНКУ ТРАКТОРНОГО САМОХІДНОГО ШАСІ ПРИ АГРЕГАТУВАННІ З НАВІСНИМИ МАШИНАМИ ТА ЗНАРЯДДЯМИ

2023-12-20T19:51:34+02:00

Розглянута математична модель, що описує особливості тягового розрахунку самохідних шасі в навісному
агрегаті. Проаналізовані особливості застосування типового тягового розрахунку до самохідних шасі зокрема з
урахуванням розподілу сил і моментів в поздовжньо-вертикальній площині, що вливають на зчіпні і тягово-
потужності якості шасі. Розглянуто агрегатування, при якому відбувається довантаження самохідного шасі вагою
машини, що в свою чергу впливає на вертикальну складову реакції ґрунту на робочих органах. Розрахунок
тягового опору враховує частину сили опору коченню, що викликається нормальним довантаженням самохідного
шасі від силового впливу навісних машин
Таким чином, тяговий опір навісної машини в агрегаті в загальному випадку складається з горизонтальної
складової реакції ґрунту на робочих органах і сили опору коченню від довантаження трактора або самохідного
шасі при роботі. Співвідношення цих складових в балансі тягового опору визначається прийнятим способом
агрегатування і конструктивними параметрами машини. На співвідношення цих складових впливають також
умови роботи агрегату: зі збільшенням щільності ґрунтів підвищується опір робочим органам і знижується опір
коченню; зменшення щільності, підвищення вологості і інші чинники збільшують опір коченню при одночасному
зниженні величини реакції ґрунту на робочих органах.

ЕНЕРГОТЕХНОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ ТРАКТОРІВ ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

2023-12-20T20:06:05+02:00

В статті викладені проблеми енерготехнологічної адаптації тракторів загального призначення. Визначено,
що енерготехнологічна адаптація тракторів загального призначення оцінюється за ступенем зниження його
енерговитрат в агротехнологіях при реалізації біопотенціалу сільгоспкультур. Обґрунтовані тягово-енергетичні
режими роботи трактора для основних груп ґрунтообробки при нестабільному тяговому навантаженні. Доказано,
що реалізація тягово-енергетичних показників трактора ефективно при оцінці їх взаємозв’язку з біопотенціалом
оброблюваних сільгоспкультур. Теоретично обґрунтовані і практично реалізована методика забезпечення
відповідності енерговитрат тракторного агрегату і втрат енергії врожаю оброблюваних сільгоспкультур.
Запропонована методика оцінки біопотенціалу сортових можливостей основних сільгоспкультур, що базується на
оптимізації технологічного процесу , а також добрив з врахуванням метеорологічних факторів і природного
потенціалу ґрунту. Виконана експлуатаційно-технологічна оцінка енерготехнологічної адаптації тракторів
загального призначення при збиранні кукурудзи на зерно і ярової пшениці.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТРАНСПОРТНОГО АГРЕГАТУ

2023-12-20T20:38:23+02:00

В статті наведено теоретичні основи ефективності використання транспортного агрегату, що сприяють підвищенню продуктивності, надійності та довговічності роботи, поліпшенню тягово-зчіпних властивостей, гальмівних якостей, стійкості, зниження витрати палива трактора, базується на взаємодоповнюючих та основних динамічних і кінематичних залежностях руху трактора та причепа.